Курганний могильник біля с. Велика Знам’янка

Курганний могильник № 2985 розташований на лівобережному плато р. Білозерка за 5,0 км на південний захід від південної околиці села Велика Знам’янка, Великознам’янської с/р Кам’янсько-Дніпровського району. Курганний могильник складався з 22 насипів висотою від 0,3 до 3,0 м та діаметром від 30 до 52 м.

В 1987 році експедицією Запорізького краєзнавчого музею, на чолі з Плешивенко А.Г. проведено археологічні дослідження 10 насипів. Виявлено, що 3 з них зведено в епоху бронзи, 7 – в скіфський час, більш пізні поховання вже зроблені в існуючих насипах. Загалом під час проведення досліджень відкрито 77 погребінь: 58 епохи бронзи, 12 скіфських, 1 сарматське та 6 кочівницьких.

Епоха бронзи

Поховання епохи бронзи представлені ямною, катакомбною, білозерською, зрубною культурами та культурою багатопружкової кераміки.

В науковому плані найбільш інформативними були ямно-катакомбні комплекси, котрі служать важливим джерелом вивчення культурогенези ранньої та середньої бронзи.

Важливий елемент ямної культури – поховальний обряд, був перейнятий катакомбниками  та продовжував існувати протягом певного часу. Також катакомбники запозичили в них колективні та розчленовані погребіння, розпис черепа, а використання різних накладок на окремих частинах черепу (ніс, очі) отримало розвиток в катакомбних масках.

Архітектура ранніх катакомб являє собою могилу прямокутної форми, схожа на поховання «ямників» в котрих були присутні різні оформлювальні елементи: сходи, пандуси, поріжки, канавки, арки, зводи пофарбовані «побілкою».

Взаємодія в господарсько-побутовому житті позначалося на повній або частковій схожості погребінь, інвентарю:  набори кістяних прикрас, бронзових ножів, топорів-молотів, орнаментовані глечики яйцевидної форми та ін.. Цікавим в цьому зв’язку є однотипні набори інструментів в похованнях «майстрів»: випрямлячі древків, кремнієві наконечники стріл, відбійники, нуклеуси. 

Паралельно співіснування ямного та катакомбного суспільства підтверджується й радіовуглецевим аналізом датування, отриманого для Степового Подніпров’я . Співставлення дат погребінь в ямах та катакомбах показує, що на певному часовому відрізку між 2450-2250  рр ці поховання відбувалися одночасно.

Скіфська епоха

Слід зазначити, що при дослідженні поховань скіфського часу досить часто виявляється, що майже всі поховання вже пограбовані, причому деякі декілька разів в скіфо-сарматський час та пізніше, в середньовіччя. Попри те дослідження скіфських поховань цього могильника принесло багато нових відкриттів, особливо 2 поховання кургану № 4.

Головна поховальна споруда знаходилась в центрі кургану, вхідна яма кругла в плані, глибиною 4 метри, з’єднувалась ступінчатим коридором (дромосом) з трапецієвидною камерою, на стінках котрої помітні відбитки знаряддя, що нагадують сучасні дитячі лопатки. Камера була не засипаною і там все лежало так, як його поклали 2400 років назад: дерев’яне гробовище, під головою – оберемок трави, з боків – сагайдаки, на груді – розсип намиста. Поряд розташовані три дитячих поховання. В них знайдено – грецький посуд, різнокольорові буси, бронзові прикраси та 2 сагайдаки (дерев’яних, обтягнутих шкірою, на одному – широка полоса тисненого орнаменту та вузька трьохкольорова гірлянда). В сагайдаках лежало по 97 та 80 стріл. Ратище у стріл чорні, а роздвоєний кінець та вузька полоса знизу – червоні.

Але головна знахідка була попереду. Це – не відкрите та не пограбоване поховання. Вхідну яму до цього поховання ретельно замаскували, а поховальну камеру заховали на 3 метри вниз під центральним похованням. Розпочалися розкопки і вже скоро знайдена перша знахідка – бронзовий котел висотою 50 см. В ньому лежали кістяки баранів, зварених під час жертовної варки.

Камера поховання – квадратна в плані, площею близько 20 м², знаходилася на глибині 8 метрів від вершини кургану, звід камери був 2-метрової висоти, завалився з плином часу.

В погребінні лежав полководець. Його досягнення відзначені золотою гривною (масивний зігнутий прут вагою 280 грамів). В могилі також знаходилося коштовне військове спорядження: меч-акінак, ручка котрого прикрашена фігурними кістяними пластинами та бронзовими заклепками, 9 двометрових списів, 9 сагайдаків (в них лежало 653 стріли) та захисний обладунок, котрий складається з набірного залізного панцира та бронзових кнемід. Кнеміди були розповсюджені в Греції, а у скіфів вони зустрічалися досить рідко. Скіфська знать отримувала їх в якості подарунку чи трофея. Також в могилі лежали амфори з острова Фасос, сріблясті чаши-піали та два килика (сріблястий, чорнолаковий) з Аттики. Погребіння датується першою половиною IV століття до н.е.

Доба середньовіччя

В пам’ятках середньовіччя виділяють дві групи поховань. До першої відносяться поховання, для датування котрих слугують амулети-монети Бахчисарайської чеканки першого правління Менґлі II Ґерай (1724—1730 рр.).

Другі належать до половецького часу та датуються ХІІ – поч. ХІІІ ст.:

В складі інвентарю поряд з предметами масово поширеними в кочівницьких комплексах другої групи, присутні речі, котрі мають чітке датування. Такими є бронзові бляшки з штифтовим кріпленням, котрі прикрашали носки шкіряних чобітків, шпори з сигароподібними шипами, мініатюрний ніж з кістяною рукояткою, прикрашений сріблястими накладками з витонченим орнаментом, виконаним в техніці гравірування з наступним золотінням та чорнінням. Особливої уваги заслуговує каптан виготовлений у Візантії. Добра збереженість дозволяє судити про розміри, крої, деталях оздоблення. Він пошитий з шовку, малинового кольору, прикрашений парчевою тасьмою, вставками поліхромного шовку, бронзовими ґудзиками-бубенчиками. Високий соціальний статус похованого в жупані також підтверджується присутністю в похованні престижних предметів: бронзовий котел, шабля, вироби з дорогоцінних металів, сріблястої гривні-жезла, шпори. В середньовічній Європі за своїм символічним значенням шпори конкурували з мечем, одягалися при посвячені в лицарі. Можливо ця традиція не була чужою і для половецьких аристократів.

На сьогоднішній день не дослідженими залишилися 12 курганів.

Всі знахідки зберігаються в Запорізькому обласному краєзнавчому музеї, що розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Чекістів 29.

Плешивенко А.Г. Барков І.В.